Адвокат хельмер

Нора Хельмер — особистість чи «лялька»? (на матеріалі «реалістичної драми» Г. Ібсена «Ляльковий дім»)

Шкільний твір

Ще за життя драматурга п’єси Генріка Ібсена були визнані новаторськими, а їх автора називали творцем справжньої реалістичної драми, яка у своїй основі завжди трагічна. Ібсен, створюючи аналітичну драму, розкриває глибинну трагічність і жорстокість дійсності, приховану під зовнішнім благополуччям, а також здатність вольової людини протистояти обставинам. У драмах Ібсена перед читачем і глядачем постають не виняткові люди і події і не ті персонажі, які виступають «рупором ідеї автора», а звичайні люди зі своїми проблемами і пристрастями, достоїнствами і вадами, які живуть в характерних для своєї епохи умовах. Саме завдяки цьому драматургія Ібсена мала такий відгомін як у Норвегії, так і в усьому світі.

У п’єсі «Ляльковий дім», написаній 1879 року, відбувається повний перехід драматурга до нової, реалістичної драми. Ця п’єса була сприйнята передусім як твір, написаний на захист жіночої емансипації. Але для самого Ібсена суть його п’єси полягає не лише в цьому: у «Ляльковому домі» порушує центральне для нього питання про звільнення людини взагалі, про створення особистості.

На перший погляд, Нора, героїня «Лялькового дому», — лише лялечка, життєрадісна «білочка», господиня тихого й охайного будиночка, що нагадує ляльковий. Чоловік Нори, Торвальд Хельмер, сприймає її не як рівну собі особистість, а як іграшку-«жайворонка», «лялечку». За вісім років, прожитих разом, Торвальд жодного разу не говорив із Норою серйозно. У ставленні Торвальда до дружини показовим є також епізод, коли він веде Нору з маскараду відразу після тарантели, щоб «зберегти ефект», створений нею. Головне для Торвальда — щоб Нора «грала» за його правилами. Нора не виховує дітей, а грає з ними, ніби продовжуючи гратися ляльками; вона оточена майже іграшковими предметами (не випадково у першій дії п’єси Нора прикрашає різдвяну ялинку).

Але за цим зовнішнім благополуччям і безтурботністю відкривається інший глибинний бік життя Нори і незвичайні риси її особистості. Героїня п’єси виявляється не такою простою і поверхневою, як могло б здатися спочатку; вона знає, що життя складається не лише з радощів. Вона може бути і дорослою і серйозною, хитрувати і таємно працювати, щоб повернути гроші, від яких колись залежало життя чоловіка.

Нора багато робить для того, щоб її родина була по-справжньому щасливою, а дім — затишним. Коли на минуле Різдво у сім’ї Хельмерів не було грошей на святкові прикраси для ялини, Нора майже місяць сама робила прикраси, щоб утішити чоловіка і дітей. Заради виплати боргу, ця молода, вродлива і життєрадісна жінка повинна постійно економити, багато в чому собі відмовляти.

Сила характеру Нори розкривається в епізоді, коли вона танцює тарантелу, знаючи, що в поштовій скриньці лежить лист Крогстада до її чоловіка.

Звичайно, Нора дуже недосвідчена в тих справах, що стосуються грошей і законів суспільства: вона говорить своїй подрузі Фру Лінні, що навіть не знає, яку частину боргу вже виплатила Крогстаду. І в світі, де орудують такі ділки, як Крогстад, їй доведеться дуже нелегко. Але про те, що вона — особистість, говорить уже те, що вона відважилася на свої вчинки.

Нора усвідомлює, що завжди була іграшкою у чужих руках. Але бути веселою і розважати когось — це не означає бути щасливою. Щоб виховати в собі дійсно вільну людину, яка поважає себе, їй потрібно скинути маску «ляльки», стати самостійною, і для цього вона вирішує піти із дому Хельмера.

Події, зображені у драмі, не роблять Нору іншою, а лише виявляють приховані раніше риси її характеру і примушують по-новому подивитися на своє місце у родині і на саму себе. Нора — справжня сильна особистість, яка безкомпромісно бореться за свою свободу. Тому фінал п’єси залишається відкритим — Нора ще не перемогла, але перемога вже близька. Можливо, станеться «диво», і Торвальд зможе внутрішньо змінитися, повернути Нору і створити з нею справжній — не «ляльковий» дім.

Кукольный дом

Современная Ибсену Норвегия. Уютная и недорого обставленная квартира адвоката Торвальда Хельмера и его жены Норы. Сочельник. В дом с улицы входит Нора, она приносит с собой множество коробок — это подарки на ёлку для детей и Торвальда. Муж любовно суетится вокруг жены и шутливо обвиняет её — его белочку, бабочку, птичку, куколку, жаворонка — в мотовстве. Но в это Рождество, возражает ему Нора, немного мотовства им не повредит, ведь с нового года Хельмер вступает в должность директора банка и им не будет нужды, как в прошлые годы, экономить буквально на всем.

Поухаживав за женой (она и после рождения трёх детей — ослепительная красавица), Хельмер удаляется в кабинет, а в гостиную входит давняя подруга Норы фру Линде, она только что с парохода. Женщины не виделись давно — почти восемь лет, за это время подруга успела похоронить мужа, брак с которым оказался бездетным. А Нора? Она по-прежнему беззаботно порхает по жизни? Если бы так. В первый год супружества, когда Хельмер ушёл из министерства, ему приходилось, кроме основной работы, брать деловые бумаги на дом и сидеть над ними до позднего вечера. В результате он заболел, и доктора сказали, что спасти его может только южный климат. Они всей семьёй целый год провели в Италии. Деньги на поездку, довольно крупную сумму, Нора якобы взяла у отца, но это неправда; ей помог один господин. Нет, нет, пусть фру Линде ничего такого не думает. Деньги взяты взаймы под расписку. И теперь Нора регулярно выплачивает проценты по займу, прирабатывая тайком от мужа.

Фру Линде опять поселится здесь, в их городе? Чем она будет заниматься? Хельмер, наверное, сможет устроить её у себя в банке, как раз сейчас он составляет штатное расписание и разговаривает в кабинете с поверенным Крогстадом, собираясь его уволить, — место освобождается. Как? Фру Линде с ним немного знакома? Ага, понятно, значит, они жили в одном городе и иногда встречались.

Торвальд Хельмер действительно увольняет Крогстада. Он не любит людей с подмоченной репутацией. В своё время Крогстад (Хельмер с ним вместе учился) совершил подлог — подделал подпись на денежном документе, но суда избежал, сумев из трудного положения выкрутиться. Но это же ещё хуже! Ненаказанный порок сеет вокруг семена разложения. Такому человеку, как Крогстад, нужно бы запретить иметь детей — с таким воспитателем из них вырастут только преступники.

Но подлог, как выясняется, совершила и Нора. Она подделала на заёмном письме Крогстаду (именно он дал ей деньги на Италию) поручительскую подпись отца, обратиться к которому она не могла — в то время он лежал при смерти. Более того, документ датирован днём, когда отец его подписать не мог, потому что к тому времени уже умер. Прогоняемый с работы Крогстад просит Нору, чтобы она замолвила за него слово, он прекрасно зарекомендовал себя в банке, но назначение нового директора спутало все его карты. Хельмер хочет уволить его не только за тёмное прошлое, но даже за то, что он по старой памяти несколько раз назвал его на «ты». Нора просит за Крогстада, но не принимающий её всерьёз Хельмер отказывает. Тогда Крогстад угрожает Hope разоблачением: он расскажет мужу, откуда она взяла деньги для поездки в Италию. Кроме того, Хельмер узнает и про её подлог. Ничего не добившись от Норы и на сей раз, Крогстад откровенно шантажирует обоих супругов: он посылает письмо Хельмеру с прямой угрозой — если история с подлогом Норы выплывет наружу, тому на посту директора банка не удержаться. Нора мечется в поисках выхода. Сначала она кокетничает с другом семьи доктором Ранком. Тот тайно в неё влюблён, но обречён на смерть, — у него наследственный сифилис. Ранк готов ради Норы на все и дал бы ей деньги, но к этому времени выясняется, что Крогстаду нужно иное. История доктора Ранка заканчивается трагически — супруги Хельмеры получают от него по почте открытку с черным крестом — крест означает, что доктор заперся у себя дома и никого больше не принимает: там он и умрёт, не пугая друзей своим видом.

Но что все-таки делать Hope? Позор и разоблачение страшат её, уж лучше покончить с собой! Но неумолимый Крогстад предупреждает: самоубийство бессмысленно, в таком случае будет опозорена её память.

Помощь приходит с неожиданной стороны — от подруги Норы фру Линде. В решающий момент она объясняется с Крогстадом: в прошлом их связывала любовь, но фру Линде вышла за другого: на руках у неё оставались старуха мать и двое младших братьев, финансовое же положение Крогстада было непрочным. Теперь фру Линде свободна: умерли мать и муж, братья по-настоящему встали на ноги — она готова выйти за Крогстада, если ему ещё нужна. Крогстад обрадован, его жизнь налаживается, он наконец-то находит и любовь, и верного человека, он отказывается от шантажа. Но уже поздно — его письмо в почтовом ящике Хельмера, ключ от которого имеется только у него. Что ж, пусть Нора узнает, чего стоит на деле её Хельмер с его ханжеской моралью и предрассудками! — решает Крогстад.

В самом деле, прочитав письмо, Хельмер едва ли не бьётся в истерике от охватившего его праведного гнева. Как? Его жена — его пташка, его птичка, жаворонок, его куколка — преступница? И это из-за неё благополучие семьи, достигнутое таким тяжёлым трудом, идёт теперь на распыл! От требований Крогстада им не избавиться до конца дней! Хельмер не позволит Hope портить детей! Отныне они будут отданы на попечение няньке! Для соблюдения внешних приличий Хельмер позволит Hope остаться в доме, но жить теперь они будут раздельно!

В этот момент посыльный приносит письмо от Крогстада. Тот отказывается от своих требований и возвращает заёмное письмо Норы. Настроение Хельмера мгновенно меняется. Они спасены! Все будет, как прежде, даже ещё лучше! Но тут Нора, которую Хельмер привык считать своей послушной игрушкой, неожиданно восстаёт против него. Она уходит из дома! Уходит навсегда! Сначала отец, а потом и Хельмер привыкли относиться к ней, как к красивой куколке, которую приятно ласкать. Она это понимала и раньше, но любила Хельмера и прощала ему. Теперь дело иное — она очень надеялась на чудо — на то, что Хельмер как любящий муж возьмёт её вину на себя. Теперь она больше не любит Хельмера, как прежде Хельмер не любил её — ему просто нравилось быть в неё влюблённым. Они — чужие. И жить по-прежнему значит прелюбодействовать, продавая себя за удобства и деньги.

Решение Норы ошеломляет Хельмера. Он достаточно умён, чтобы понять — её слова и чувства серьёзны. Но неужели же нет никакой надежды, что когда-нибудь они воссоединятся? Он сделает все, чтобы они не были больше чужими! «Это было бы чудо из чудес», — отвечает Нора, а чудеса, как она убедилась на опыте, случаются редко. Решение её окончательно.

Генрік Ібсен — Ляльковий дім (переказ скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Hopа, його дружина

Приватний повірений Крогстад

Троє маленьких дітей Хельмерів

Анна-Марія, їхня нянька

«Квартира Хельмерів. Затишна кімната, обставлена зі смаком, проте недорогими меблями». Між дверима до передпокою і кабінету стоїть піаніно, біля вікна круглий стіл, крісло, диванчик, біля кахельної грубки кілька крісел і качалка. На стінах гравюри. Етажерка з різними дрібничками, шафа з книгами в розкішних оправах. На підлозі килим.

Зимовий день. У грубці вогонь «.

До кімнати входить наспівуючи Нора з пакетами і пакунками. У передпокої стоїть посильний, який приніс ялинку. Нора розраховується з ним, потім виймає з кишені печиво, з’їдає кілька, інше ховає в кишеню і старанно витирає губи.

«Де жайворонок заспівав, білочка вовтузиться?» — чується голос Хельмера з кабінету. «Пташка знову літала смітити грішми?» — говорить чоловік, виходячи із кабінету.

«Торвальде, це перше Різдво, коли ми можемо так не обмежувати себе. Ти ж тепер будеш заробляти багато-багато грошей», — весело відповідає Нора.

Нора із задоволенням показує подарунки дітям на Різдво, забирає подалі пакунок, у якому подарунок для чоловіка. Хельмеру теж треба щось подарувати дружині, і Нора просить чоловіка дати їй грошей, а вона вже сама купить собі, що захоче.

Хельмер погоджується, але просить Нору не витрачати все на господарство і купити щось собі. Чоловік дивується, як багато вона витрачає і часто не може пояснити, куди поділися гроші. Він вважає дружину такою ж марнотратницею, яким був її батько. А втім, сьогодні Різдво, добре вино вже замовлено, прийде доктор Ранк, і сім’я радісно зустрічатиме свято. Норі вже не доведеться, як минулого року, три тижні самій готувати прикраси на ялинку, адже Хельмер досяг певного успіху, став директором акціонерного банку.

  • Ляльковий дім (повний текст) ▲ читається більше, ніж за 2 години
  • Ляльковий дім (скорочено) ▲ читається приблизно за годину
  • Ляльковий дім (стислий переказ) ▲ читається за 19 хвилин
  • Ляльковий дім (стисло) ▲ читається за 12 хвилин
  • «Ляльковий дім» (шкільні твори)
  • «Ляльковий дім» (реферати)
  • Чи можна «Ляльковий дім» вважати прикладом «нової драми»? Якщо так, то чому?(та інші запитання)
  • Біографія Генріка Ібсена

Веселу бесіду подружжя перервав дзвінок. Служниця заводить у кімнату жінку, в якій Нора ледь упізнала давню подругу Кристину.

Вони не бачилися десять років. Фру Лінне овдовіла, і чоловік не залишив їй ні статків, ні дітей.

Жінки сіли ближче до вогню, щоб зігрітися і розповісти, як вони жили увесь цей час. Нора почала вибачатися, що не писала подрузі, потім похвалилася своїм життям, дітьми, чоловіком. Звичайно, був час, коли і їй доводилося заробляти гроші різними дрібницями: шитвом, в’язанням, вишиванням, переписуванням паперів, перед минулими різдвяними святами вона три тижні, зачинившись у своїй кімнаті, писала, а чоловік думав, що Нора лаштує прикраси на ялинки. Та, на щастя, тепер вони мають статки.

Нора ще б продовжувала розповідати про своє життя, та раптом побачила сумні, змучені очі Кристини. Їй стало трохи соромно, і вона попросила подругу розповісти про себе.

Кристина вийшла заміж за багатого нелюба, щоб мати змогу допомагати хворій матері і двом меншим братам. Справи чоловіка були ненадійними. «І коли він помер, все загинуло, нічого не залишилось. Їй довелося перебиватися дрібною торгівлею, маленькою школою і взагалі — чим доведеться». Останні три роки тяглися для неї, «як один довгий, суцільний день без відпочинку». Тепер мати померла, хлопчики стали на ноги і в її душі утворилася страшенна порожнеча: нема для кого і для чого жити. Ось тому вона покинула той ведмежий закуток, де жила, і приїхала в місто, мріючи «одержати якусь постійну службу, якусь конторську роботу».

Нора порадила Кристині поїхати кудись відпочити, але та тільки гірко посміхнулась: у неї немає тата, який дав би грошей на дорогу. Тоді Нора згодилася поговорити із чоловіком про роботу для подруги.

«Як це гарно, Норо, що ти так гаряче берешся за мою справу. Вдвічі гарно з твого боку, — тобі самій так мало знайомі життєві турботи і клопіт», — сумно відповіла Кристина. Вона думала, що подруга «нічого такого не зазнала в цьому важкому житті». І дійсно, Нора була схожа на дитину: весела, жвава, красива, добре вдягнена, люба «білочка і жайворонок» для свого чоловіка. І раптом Нора розповіла Кристині те, що не довірила б нікому.

Коли вона чекала на другу дитину, її коханий чоловік Торвальд тяжко захворів. Лікар сказав Норі, що він помре, якщо не поїде лікуватися до Італії. Нора не могла сказати про це чоловікові і намагалася всіляко виплутатися: говорила, що хоче поїхати на південь, «плакала і просила, говорила, що тепер у її становищі треба їй всіляко догоджати, натякала, що можна позичити грошей». Та Торвальд сказав, що у неї вітер у голові і що його обов’язок як чоловіка не потурати її примхам. Саме в ці дні помер тато Нори. Ось тоді їй і довелося зробити таке, про що чоловік навіть не здогадується. Можливо, колись, коли Нора перестане подобатися Торвальдові, як тепер, коли його вже не будуть розважати її «танцювання, переодягання, декламації», вона й розповість йому, як рятувала його життя, як потім заощаджувала кожну копійку, як купувала собі найдешевше вбрання. А поки що вона щаслива, бо в неї чудові діти, коханий чоловік, достаток у домі.

Раптом пролунав дзвінок. Служниця завела в кімнату адвоката Крогстада. «Фру Лінне, вражена, здригнувшись, відвертається до вікна».

Нора теж вражена цим візитом. Крогстад говорить, що обіймає невеличку посаду в акціонерному банку і прийшов у особистій справі до Хельмера. Він заходить у кабінет. Кристина розпитує Нору про адвоката, дізнається про те, що він удівець і має маленьких дітей.

З кабінету виходить товариш Торвальда лікар Ранк. Він розповідає жінкам, що Крогстад дуже погана людина. «У нього підгнило саме коріння» , він завжди рознюхує, «чи не пахне де моральною гнилизною». Ось і зараз він прийшов до Хельмера у своїх гидких справах.

Раптом Нора усвідомила, що її чоловік має великий вплив у банку, і вона весело розсміялася. Коли Торвальд зайшов до них у кімнату, Нора звернулася до нього із проханням влаштувати Кристину на роботу, бо вона «якраз відмінна конторниця, і їй дуже хочеться працювати у тямущої людини, щоб підучитися ще більше. » Хельмер пообіцяв надати їй місце.

Фру Лінне і лікар Ранк прощаються і виходять, разом з ними йде Хельмер, а в кімнату входить нянька Анна-Марія з дітьми. Нора кинулася до малюків, стала роздягати їх, не забуваючи розпитувати, що вони бачили на вулиці. Потім починає гратися з ними в піжмурки. «Гра супроводжується сміхом, веселощами: ховаються і в цій кімнаті, і в сусідній. Цілковите захоплення». Ніхто не бачить, як з’являється Крогстад. Якусь хвилину він спостерігає за грою, а потім звертається до Нори. Жінка відсилає дітей до няньки, обіцяючи продовжити гру з ними пізніше, і обертається до адвоката. Вона впевнена, що він повернувся за грошима, які вона в нього колись позичила. Але ж час розрахунку ще не настав, то що ж він хоче? Адвокат розпитує про фру Лінне, і Нора з викликом говорить, що випросила у чоловіка місце для подруги. Але Крогстад ніби чекав цих слів. Він порадив Норі використати свій вплив на чоловіка, щоб Хельмер залишив йому посаду і не виганяв з роботи за справу, яка не дійшла до суду. А ця справа була не гіршою, ніж та, що зробила Нора. Він пояснив розгубленій жінці, що знає про підроблений нею підпис батька на борговому зобов’язанні, під яке Нора отримала велику суму на лікування чоловіка.

Нора намагалася пояснити, що в той час її батько помирав, а тому вона не могла додати йому клопоту ще й хворобою свого чоловіка, що вона порушила закон з великої любові до дорогих їй людей. Але адвокат сказав, що «закон не цікавиться причинами», а тому, коли він подасть цей документ, її засудять за законом;

Коли Крогстад пішов, Норі було вже не до гри з дітьми.

Прийшов Хельмер, став розпитувати, чого приходив Крогстад, якого він бачив біля воріт, та Нора заговорила про костюмований бал, попросила чоловіка допомогти їй підібрати костюм, а вже потім, ніби між іншим, заговорила про справи Крогстада. Хельмер суворо пояснив дружині, що той «завинив у підробці документів» чи то з бідності, чи то з легковажності, але це злочин. Звичайно, «інколи той, хто упав, може знову підвестися морально, якщо відверто визнає свою провину і зазнає покарання», але Крогстад викручувався, брехав до останнього. Він не має морального права не тільки працювати в банку, а навіть виховувати власних дітей, адже «діти з кожним ковтком повітря сприймають зародки зла» із «отруєної брехнею атмосфери домашнього життя».

Хельмер пішов у кабінет попрацювати над паперами, а вражена його словами Нора, бліднучи від жаху, повторювала: «Зіпсувати своїх малят. Отруїти сім’ю! Це неправда. Не може бути правдою, ніколи, ніколи у світі!»

Та сама кімната. У кутку стоїть ялинка, без іграшок, з обгорілими свічками. Нора сама; хвилюючись, ходить по кімнаті.

Жінка схвильовано поглядає на скриньку для листів, яка поки що порожня. Їй не хочеться вірити, що Крогстад виконає свою погрозу і розповість чоловікові про її провину. Нора готується до маскараду. Нянька Анна-Марія допомагає їй, і між жінками заходить розмова про вчинок служниці, яка змушена була покинути дочку, коли стала годувальницею у Нори. Але дочка не забула матір, писала їй.

До кімнати заходить фру Лінне і починає допомагати лагодити костюм на бал. За шиттям заходить розмова про доктора Ранка, і фру Лінне радить Норі порвати з Ранком, адже вона вирішила, що саме доктор — той багатий поклонник, який дає Норі гроші. Вражена Нора пояснює, що доктор завжди був тільки другом сім’ї, а гроші вона дістала іншим шляхом.

З передпокою входить Хельмер із текою паперів. Нора лащиться до нього, обіцяє співати жайворонком в усіх кімнатах, зобразити сильфіду, станцювати при місячному сяйві, якщо він залишить Крогстаду його посаду в банку, адже адвокат може написати в газети найогиднішу брехню про Торвальда. Але чоловік нагадує Норі, що він завжди був і залишається бездоганним чиновником, а тому не боїться ніякої брехні. Більше того, Торвальда шокує те, що Крогстад говорить йому «ти», козиряючи їхнім давнім знайомством. Не вагаючись, Хельмер відсилає в банк наказ про звільнення адвоката.

Нора в розпачі. Вона заклинає чоловіка повернути листа, але той лише поблажливо посміхається, розчулений, як йому здається, турботою дружини про його репутацію.

Характеристика Торвальда Хельмера — героя драми Г. Ібсена «Ляльковий дім»

I. Хто такий Торвальд Хельмер? (Торвальд Хельмер, колишній адвокат, на по­чатку дії п’єси стає директором Акціонерного банку. Має бездоганну службову репутацію, чудовий затишний дім, люблячу дружину та дітей. На перший по­гляд — цілком позитивна людина.)

II. Характеристика героя.

1. Моральні пріоритети Хельмера. (На першому місці в Хельмера — зовнішня пристойність. Для нього найважливіше — зберегти видимість пристойності за будь-яку ціну: «Не можна і виду подавати». Коли Хельмер дізнається про «провину» Нори, то розмовляє з нею, які зі злочинницею: «О, яке страш­не пробудження! Всі оці вісім років. вона, моя радість, моя гордість. була лицемірка, брехлива. гірше. — злочинниця. О, яка бездонна прірва бру­ду, потворності!». Торвальда турбує лише імідж родини. А Нора для нього начебто перестає існувати. На друге місце можна поставити переконання Хельмера щодо боргів. Він переконаний, що брати в борг — дія неприпус­тима: «Ніколи не позичати! Ніяких боргів! На домашнє вогнище. лягає не­гарна тінь залежності». Отже, знов мова про зовнішній декорум. І ще одне підтвердження прагнення чоловіка Нори мати бездоганну репутацію.)

2. Риси характеру героя. (Риси характеру Торвальда також розкривають вну­

трішній світ далеко не позитивного героя. По-перше, впадає в око само­впевненість героя: він усіх повчає: із задоволенням «виховує» Нору, бере на себе право звинувачувати Крогстада. Хоча на фінансові махінації бать­ка Нори дивився без засудження. Торвальд не позбавлений хвалькуватості, яка є продовженням його самовпевненості. «. У мене вистачить мужнос­ті і сил. я така людина, яка все може взяти на себе», — саме так він го­ворить про себе. Найнеприємнішою рисою Хельмера можна назвати його лицемірство. Коли Торвальд дізнається, що небезпека з боку Крогстада зникає, він на радощах робить широкий, на його думку, жест: «Я простив тебе. Норо». Лицемірним можна назвати і його прагнення звільнити Крог­стада за підробку документів. Читач чудово розуміє, що ці дії героя про­диктовані лише його прагненням мати бездоганну репутацію, а не негатив­ним ставленням до нечесних вчинків працівника банку. Торвальд не бачив глибини відчуттів і переживань дружини. Нора ідеалізувала чоловіка і його ставлення до неї. За звичайних обставин герой міг би бути (чи здаватись) люблячим чоловіком, порядною людиною, але при першій же загрозі його репутації, його кар’єрі маска злітає, і він, забувши про дружину, турбуєть­ся лише про себе. Торвальд не зважає на смертельну недугу товариша, не розуміє внутрішнього стану Нори, коли вона танцює.

«Люблячий чоловік» може бути і дуже жорстоким. І річ не лише у тому, що він забув, на що Нора брала позику, а й у тому, що хоче позбавити її спілкування з дітьми: «Дітей ти не будеш виховувати. Я не смію довірити іх тобі».)

3. Ставлення Хельмера до дружини. (Хельмер, переповнений відчуттям влас­ної гідності, лагідно і дещо зверхньо називає свою дружину «жайворон­ком», «білочкою» і «пташкою». Він переконаний, що кохана дружина потребує керівництва від мудрого чоловіка, тому що його «жайворонок, білочка, пташка» не вільна людина, особистість, а складова його спокійно­го сімейного життя, щось на зразок зручного крісла, в яке він сідає після важкого дня, присвяченого службі.)

III. Висновки. (Підбиваючи підсумки характеристики героя, можна назвати при­чину його поведінки. Як у свій час стверджував Оноре де Бальзак, причиною усіх людських нещасть є егоїзм. У ситуацїї з Торвальдом Хельмером це пояс­нення цілком слушне. Дійсно, слова «я, мені, моє. » можна почути від героя на кожному кроці. Саме його поведінка, що ґрунтується на перелічених вище рисах характеру, стає причиною руйнацїї лялькового дому і, можливо, подаль­шої трагедії Нори.)

«Кукольный дом» главные герои

«Кукольный дом» — пьеса Генрика Ибсена, написанная в 1879 году.

«Кукольный дом» Ибсен главные герои

  • Адвокат Торвальд Хельмер
  • Нора, его жена
  • Доктор Ранк
  • Фру Линне
  • Частный поверенный Крогстад
  • Трое маленьких детей четы Хельмер
  • Анна-Мария, их нянька
  • Служанка в доме Хельмера
  • Посыльный

Нора Хельмер характеристика

Нора — жена Торвальда, успешного бизнесмена. Нора жила тем, что строила свою жизнь, делая счастливым супруга, воплощая его желания и соответствуя его ожиданиям, при этом подавляя свою личность. Ее муж только получил новую работу в банке, и в этот период обнаруживается, что однажды Нора одолжила деньги для того, чтобы помочь ему, когда он болел. После ряда работ, которые она скрывала, она смогла расплатиться с долгом. Нора не хочет, чтобы ее муж об этом узнал, так как это заденет его гордость, а она ведь играет роль идеальной жены и матери трех детей. В итоге она понимает, что больше не может так жить и уходит из семьи для того, чтобы понять, кто она на самом деле.

Торвальд Хельмер характеристика

Муж Норы и отец троих детей, Торвальд относится к своей жене, как к красивой вещи, а не как к личности. Когда он узнает о долге, то разочаровывается в жене, несмотря на тот факт, что она сделала это, чтобы ему помочь. Когда она решает уйти из семьи, он говорит ей, что ее обязанности как женщины быть хорошей женой и матерью. В конце пьесы он надеется на то, что она изменит свое мнение. Очевидно, что он не замечает реальных проблем их брака и того, что он восхищается своей женой, как игрушкой. Он не понимает, что ведет себя с ней так, как вел себя ее отец. Торвальд в начале пьесы кажется строгим и властным, но, в конце концов, обнаруживается, что он очень неуверенный в себе человек. Он хочет уважения, но не оказывает его другим.

Доктор Ранк характеристика

Он богатый друг семьи, который влюблен в Нору. Ранк флиртует с ней, показывая тем самым свои чувства. Доктор Ранк – это тот герой пьесы, который смирился со своей судьбой. Он знает, что умирает от сифилиса, но он достойно это принимает и продолжает вести себя человечно.

Крогстад характеристика

Крогстад – это поверенный, у которого Нора одолжила деньги. Он на протяжении пьесы шантажирует ее для того, чтобы удержаться на должности.
Все герои пьесы многогранны и неоднозначны. Каждый по мере развития пьесы раскрывает свою истинную суть. Не все так, как выглядит, и в конце пьесы женщина берет свою судьбу в свои собственные руки и отправляется на поиски своего истинного «я». Ибсену пришлось выслушать много критики за то, что он осмелился пойти против норм общества, однако именно благодаря этому его пьеса опередила свое время и популярна и по сей день. Нора и другие герои пьесы показывают, насколько трудными для понимания могут быть человеческие чувства, желания и отношения.