Ст 112 115

Уголовный кодекс Украины (УК Украины) с комментариями к статьям

ГОРЯЧАЯ ЛИНИЯ БЕСПЛАТНОЙ ЮРИДИЧЕСКОЙ КОНСУЛЬТАЦИИ (495) 662-98-20: 441

Стаття 112. Посягання на жизнь государственного или общественного деятеля

Посягательство на жизнь Президента Украины, Председателя Верховной Рады Украины, народного депутата Украины, Премьер ‘премьер-министра Украины, члена Кабинет министров Украины, Председателя или судьи конституционного Суда Украины или Верховного Суда Украины, или высших специализированных судов Украины, Генеральному прокурору Украины, уполномоченного верховной рады Украины по правам человека, Председателя счетной палаты, Председателя Национального банка Украины, руководителя политической партии, совершенное в связи ‘связи с их гос или общественной деятельностью, —

наказывается лишение свободы на срок от десяти до ‘пятнадцати лет или пожизненным лишениям свободы.

1. Основным непосредственным объект объектом преступления, предусмотренном ст. 112, является национальная безопасность в политической сфере (в сфере осуществления высшей государственной власти, которая обеспечивает ее нормальное функционирование, и в сфере деятельности политических партий). Кроме того, это преступление имеет и обязанности ‘Связной дополнительный объект объект — жизнь человека.

2. Специфической признаком преступления является пострадавший.

Им может быть только государственный или общественный деятель, указанный в диспозиции ст. 112, избрана (назначен) на должность в установленном Конституцией и законами Украины порядке. Одно и то же лицо может быть одновременно и государственным, и общественным деятелем (например, народным депутатом Украины и руководителем политической партии), надо учитывать в юридическом формулировке обвинения.

Руководителем политической партии является лицо, единолично Возглавляет партию или является членом создаваемого ею исполнительном органа и выполняет в ней организационно-распорядительные функции. О понятии политической партии см.. комментарий к ст. 170.

Правильная квалификация действий виновного по ст. 112 требует установки временных границ, в которых то или иное лицо выполняет полномочия державного или общественного деятеля. Согласно Конституции и законов Украины государственнымы (Общественным) деятелями как потерпевший согласно ст. 112 в соответствующих начальных и конечных временных рамках являются:

Президент Украины — глава государства — с момента принесению им присяги народу и к моменту составления такой присяги новоизбранным Президентом Украины или досрочном прекращения полномочий Президента Украины

Председатель верховной рады Украины — с момента принятия (он же является и моментом вступление в силу) постановления верховной рады Украины в его избрание Председателем Верховной рады Украины и до момента принятия постановления верховной рады Украины в его отзыве

народный депутат Украины — избрана в согласовании с законом представитель украинского народа в верховной Раде Украины и Уполномоченный им течение срока Депутатский полномочий осуществлять полномочия, предусмотренны Конституцией Украины и законами Украины — с момента принесению им присяги и до момента прекращения полномочий верховной Радой Украины, или принятия решения о досрочном прекращения полномочий народного депутата Украины (принимается верховной Радой Украина или судом — В зависимости от оснований такого прекращения полномочий)

Премьер ‘премьер-министр Украина — с момента принятия (он же является и моментом вступление в силу) решения верховной рады Украины в его назначение (по представлению Президента Украины) и в момента принятия верховной Радой Украины решения о его отставке, или к принятия полномочий перед вновь избранным Верховным Советом Украины

член Кабинет министров Украины (кроме Премьер &; # 39; премьер-министра Украины, членами Кабинет министров Украины является Первый вице-‘премьер-министр, вице-‘ премьер-министры и министры Украины) — с момента принятия решения верховной Радой Украины в назначениях и до момента принятия решения верховной Радой Украины об отставке, либо с момента отставка Премьер ‘премьер-министра Украины (поскольку он влечет отставку всего состава кабинета Министров Украины), а при продолжении выполнения Кабинет министров Украины своих полномочий после сложения полномочий перед вновь избранным Верховным Советом Украины или при принятия ею отставку — в начала работы вновь сформированна Кабинет министров Украины

Председатель конституционного Суда Украины — с момента его избрание на специальном пленарными заседании конституционного Суда Украины и до момента избрание нового Председателя конституционного Суда Украины или принятия решения о досрочном освобождение от этой должности, а судья конституционного Суда Украины — с момента Принесение присяги судьи конституционного Суда Украины после его назначения и до момента принятия решения о прекращения его полномочий Конституционным Судом Украины или верховной Радой Украины — в зависимости от оснований прекращения полномочий

Председатель Верховного Суда Украины — с момента его избрание и до момента освобождение Пленумом Верховного Суда Украины, а судья Верховного Суда Украины — с момента избрание его на эту должность Верховной Радой Украины и до момента принятия верховной Радой Украины решения о прекращения его полномочий

Генеральный прокурор Украины — С момента назначения на должность Президентом Украины с согласия верховной рады Украины и до момента освобождения от должности по решению Президента Украины и с согласия верховной рады Украины или отставка с должности в связи ‘связи с выражением верховной Радой Украины недоверия

Уполномоченный верховной рады Украины по правам человека — с момента Принесение присяги после принятия постановления верховной рады Украины в его назначение на эту должность и до момента принесению присяги новоизбранным уполномоченным, или подачи заявления о сложения полномочий, или вступление в законную силу обвинительного приговора суда в отношении него или решения суда о признании лица, занимающего должность Уполномоченного, безвестно отсутствующим или объявления его умершим, или принятия постановления верховной Радой Украины об освобождение от должности

Председатель счетной палаты Украины — с момента принятия верховной Радой Украины постановления в назначение на должность и до момента назначения нового Председателя счетной палаты Украины по окончанию срока полномочий предыдущего, или принятия верховной Радой Украины постановления о досрочном освобождение, или приостановление деятельности счетной палаты Украины

Председатель национального банка Украины — с момента принятия верховной Радой Украины по представлению Президента Украины постановления о Назначение на должность и до момента принятия в таком же порядке постановления об освобождение от должности

руководитель политической партии — с момента избрание на эту должность и до момента освобождения от должности в порядке, установленном законами Украины и уставом соответствующей партии.

Список лиц, Которые могут быть потерпевший в согласовании со ст. 112, является исчерпывающим. Поэтому посягательство на жизнь других высших должностных лиц Украины (например, Председателя Центральной Избирательное комиссии Украины, Председателя высшего совета юстиции Украины, Секретаря Совета национальной безопасности и обороны Украины и др.) по мотивам их гос деятельности НЕ влечет ответственности по ст. 112 и при соответствующих обстоятельствах квалифицируется по п. 8 ч. 2 ст. 115.

Не может квалифицироваться по ст. 112 и посягательство на жизнь лиц, являющихся членами семьи ‘и соответствующего державного деятеля или временно выполняют обязанности ‘связки, скажем, Генерального прокурора Украины, Председателя национального банка Украины, министра и т.п.. Убийство или покушение на убийство лица, временно исполняет обязанности ‘связки Генерального прокурора или министра внутренних дел Украины, а так же близкого родственника Генерального прокурора, Министра внутренних дел Украины в связи ‘связи с исполнением ими служебных обязанностей «связей квалифицируется по ст. 348.

Убийство же или покушение на убийство державного деятеля, Который является членом Правительства Украины и работником правоохранительного органа (министром внутренних дел Украина), или на жизнь Генерального прокурора Украины (Который также является работником правоохранительного органа) в связи ‘связи с исполнением им служебных обязанностей’ связей квалифицируется только по ст. 112.

посягательство на жизнь бывших Президента Украины, Председателя верховной рады Украины, народного депутата Украины и других, совершенное в связи ‘Связи с их бывшей гос деятельностью (например, с мести за нее), следует квалифициров повод преступления, но и фактический статус потерпевшего.

3. С о ‘Объективной стороны рассматриваемое преступление заключается в посягательство на жизнь державного или общественного деятеля, означает убийство или покушение (как законченный, так и Незаконченный) на убийство державного или общественного деятеля, Которые могут проявится в действиях (производства выстрела, нанесения удара ножом, вложения радиоактивных веществ в рабочее кресло и т.д.) или в бездействии (например, несовершения необходимой медицинской процедуры). Способ посягательства значение для квалификации не имеет. Подробнее о понятии убийство см.. комментарий к ст. 115.

Преступление является оконченным с момента непосредственного осуществления покушения, независимо от наступления фактических последствий (вред здоровью «и державного деятеля может быть не нанесены вовсе). Причинение вреда здоровью «и державного или общественного деятеля, даже по мотивам его гос или общественной деятельности, которое заведомо для виновного не могло повлечь смерть квалифицируется как Соответствующий преступление, предусмотренное разделами II, XV или иным разделом особенной части УК.

4. Сб ‘объектом преступления, предусмотренном ст. 112, является вменяемое лицо, которому на момент совершения преступления исполнилось 14 лет.

5. Сб ‘объективная сторона преступления характеризуется прямым умыслом: лицо осознает, что она посягает на жизнь державного или общественного деятеля, и желает Вызвать его смерти.

Мотивами совершения этого преступления могут быть только следующие: желание не допустит или прекратить Государственную или общественную деятельность определенного лица, изменить ее характер, или месть за такую квалификации преступления по ст. 112 достаточно, чтоб инициатор посягательство на жизнь державного или общественного деятеля (организатор, Подстрекатель, в т.ч. заказчик, или хотя бы один из исполнителей, когда их двое и более) руководствовался указанным выше мотивам. Другие Соучастники могут действовать с корыстным мотивом, из желания помочь инициатору т.п.. В отдельных случаях это может иметь значение для квалификации их действий.

Государственная деятельность — это такая, что входит в круг ее полномочий, деятельность соответствующего должностного лица в масштабах государства. Круг полномочий указанных в ст. 112 должностных лиц определяется законами, указами Президента Украины, постановлениями Кабинет министров Украины и некоторыми другими нормативно-правовыми актами.

Общественная деятельность в составе преступления, предусмотренном ст. 112, признается деятельность гражданина, обусловленная его принадлежности к политической партии и направлена на жизнь державного деятеля НЕ удовлетворяет критериям по ст. 112, когда оно совершено для сведения личных счетов, или его мотивам являются ревность, попытки избежать ответственности, хулигански мотив т.д..

Наличие в лица соответствующей цели находится за пределами состава преступления, предусмотренном ст. 112, и может свидетельствовать о необходимости квалификации его действий по совокупности преступлений, предусмотренных ст. 111 (в форме предоставление иностранному государству, иностранной организации или их представителям помощи в проведении подрывной деятельности против Украины) или ст. 109 (в форме действий, совершенных с целью насильственному изменению или свержения конституционного строя или захват государственной власти) и ст. 112.

посягательство на жизнь соответствующего державного или общественного деятеля, совершенное в связи ‘связи с его гос или общественной деятельностью, полностью охватывается ст. 112 и дополнительной квалификации по п. 8 ч. 2 ст. 115 не просит.

Если виновный, желая убить потерпевшего, указанного в диспозиции ст. 112, в связи ‘связи с его гос или общественной деятельностью, ошибся и лишил жизни второго человека (скажем, похожую по внешнему виду), его действия следует квалифициров фактической ошибки: по статьям 15 и 112 как покушение на преступление, которое он пытался сделать, и по соответствующей части ст. 115.

6. Определенные сложности может Вызвать квалификация посягательство на жизнь державного или общественного деятеля, когда это преступление совершается на заказ.

В ситуации, когда непосредственный исполнитель преступления НЕ знает, кого именно и при каких первичных мотивов заказчика он убивает, его действия не могут квалифицироваться по ст. 112. Поскольку непосредственный исполнитель НЕ осознавал истинного значения совершаемых им действий, но его намерением охватывалось, что он совершает убийство на заказ, он должен нести ответственность по п. 11 ст. 115. Совершение такого убийства Не только на заказ, но и по корыстным мотивам требует дополнительной квалификации действий исполнителя по п. 6 ст. 115. Когда непосредственный исполнитель преступления осознает, что убивает державного или общественного деятеля в связи ‘связи с его гос или общественной деятельностью, его действия надо квалифициров квалификации по п. 11 ст. 115 в таком случае НЕ требуется, поскольку посягательство на жизнь державного или общественного деятеля охватывает любые объект объективные признаки умышленно убийства при обстоятельствах, отягчающий наказание, кроме убийства из корыстных побуждений.

Всего в случаях, когда Виновное лицо, совершая Умышленное убийство державного или общественного деятеля, руководствовалась не одним, а Несколькими мотивам, Пленум Верховного Суда Украины рекомендует судам с ‘выяснять, какой из них был доминирующим, и квалифициров по ст. 112 или соответствующей пункту ч. 2 ст. 115, или по другой статье особенной части УК, которой установлена от конкретных обстоятельств дела возможна квалификация действий виновного лица и по ст. 112, и дополнительно еще по нескольким пунктам ч. 2 ст. 115, если будет установлено, что предусмотренны ими мотивы (цель) в равной мере вызвали в виновного решимость совершить убийство.

7. В случае, когда виновный Совершил посягательство на жизнь державного или общественного деятеля и одновременно убийство других людей путем взрыва или других общеопасным действий, ответственность наступает по совокупности преступлений, предусмотренных статьями 112 и 113 или пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 115. Во всех других случаях, когда Преднамеренное убийство или покушение на убийство державного или общественного деятеля совершенные при отягчающий обстоятельствах, предусмотренных ч. 2 ст. 115, действия виновного лица квалифицируются по ст. 112 и дополнительно по соответствующей пунктам настоящей статьи.

Умышленное убийство или покушение на убийство державного или общественного деятеля надлежит квалифициров только по ст. 112. Вместе с тем, когда Умышленное убийство указанных лиц или покушение на него совершены других отягчающий обстоятельств, предусмотренных ч. 2 ст. 115, действия виновного лица дополнительно квалифицируются и по соответствующей пунктам настоящей статьи.

Конституция Украины (статьи 79, 85, 88, 104, 106, 114, 115, 122, 128, 148).

Конвенция о предотвращение и наказании преступлений против лиц, пользующихся международной защитой, в том числе дипломатического агентов от 14 декабря 1973 Ратифицирована СССР 26 декабря 1975

Закон Украина » В судоустройству Украины » от 7 февраля 2002

Закон Украины » В прокуратуру » от 5 ноября 1991 г. (ст. 2).

Закон Украины » В объект единения граждан » от 16 июня 1992 г. (статьи 2, 13, 14, 19) .

Закон Украины » О статусе народного депутата Украины » в редакции от 22 марта 2001 (статьи 2, 4).

Закон Украины » В Счетная палата Украины » от 12 июля 1996 года (ст. 10).

Закон Украины » О конституционном Суде Украины » от 16 октября 1996 года (ст. 5 — 9, 17, 20, 23, 24).

Закон Украины » Об уполномоченного верховной рады Украины по правам человека » от 23 декабря 1997 года (Ст. 6, 9).

Закон Украины » О гос охране органов гос власти Украины и должностных лиц » от 4 марта 1998 года (статьи 5 — 7, 13, 15, 17 — 18).

Закон Украины » О национально банке Украины » от 20 мая 1999 г. (ст. 18).

Закон Украины » О политических партиях » от 5 апреля 2001 года (ст. 1, 2).

Закон Украины » В кабинете министров Украины » от 16 мая 2008

Указ Президента Украины N 503/97 от 10 июня 1997 » О порядке официального обнародования нормативно-правовых актов и вступлении их в силу » (ст. 7).

Указ Президента Украины N 1572/99 от 15 декабря 1999 » О системе Центральных органов от исполнительной власти «.

Указ Президента Украины N 1574/99 от 15 декабря 1999 » В составе кабинета Министров Украины «.

Постановление Пленума Верховного Суда Украины N 2 от 7 февраля 2003 » О судебной практике по делам о преступлениях против жизни и здоровья «я лица » (пункты 12, 19).

Коментар до статті 112. Посягання на державного чи громадського діяча

1. Посягання на життя Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем’єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії, вчинене у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

2. Погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю або майну, а також викраденням або позбавленням волі щодо осіб, названих у частині першій цієї статті або їх близьких, з метою впливу на характер їх діяльності або діяльності держави чи органів, які вони представляють,-

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 112, є безпека держави у політичній сфері (у сфері здійснення вищої державної влади, яка забезпечує її нормальне функціонування, та у сфері діяльності політичних партій). Крім того, цей злочин має Й обов’язковий додатковий об’єкт — життя людини.

2. Специфічною ознакою злочину є потерпілий.

Ним може бути тільки державний чи громадський діяч, вказаний у диспозиції ст. 112, обраний (призначений> на посаду у встановленому Конституцією і законами України порядку. Одна і та сама особа може бути водночас і державним, і громадським діячем (наприклад, народним депутатом України і керівником політичної партії), що треба враховувати в юридичному формулюванні звинувачення.

Правильна кваліфікація дій винного за ст. 112 потребує встановлення часових меж, в яких та чи інша особа виконує повноваження державного чи громадського діяча. Згідно з Конституцією і законами України державними (громадськими) діячами як потерпілими згідно зі ст. 112 у відповідних початкових та кінцевих часових межах є:

Президент Україна — з моменту складення ним присяги народові і до моменту складення такої присяги новообраним Президентом України або дострокового припинення повноважень Президента України;

Голова Верховної Ради України — з моменту прийняття (він же є і моментом набрання чинності) постанови Верховної Ради України про його обрання Головою Верховної Ради України і до моменту прийняття постанови Верховної Ради України про його відкликання;

народний депутат України — з моменту складення ним присяги і до моменту припинення повноважень Верховної Ради України, або прийняття рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України (приймається Верховною Радою України або судом — залежно від підстав такого припинення повноважень);

Прем’єр міністр України — з моменту прийняття (він же е і моментом набрання чинності) указу Президента України про його призначення (за наявності згоди Верховної Ради України) і до моменту прийняття Президентом України його відставки, або, за наявності доручення Президента України про продовження виконання своїх повноважень після прийняття відставки (цей термін не може тривати більше шістдесяти днів) — до кінцевого моменту дії вказаного доручення, або до складення повноважень перед новообраним Президентом України;

член Кабінету Міністрів України (крім Прем’єр-міністра України, членами Кабінету Міністрів є Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри і міністри: аграрної політики; внутрішніх справ; екології та природних ресурсів; економіки; палива й енергетики; закордонних справ; культури і мистецтв; з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; оборони; освіти і науки; охорони здоров’я;

праці і соціальної політики; промислової політики; транспорту; фінансів; юстиції) — з моменту прийняття указу Президента України про призначення і до визначеного відповідним актом глави держави моменту відставки, або моменту відставки Прем’єр-міністра України (оскільки він має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України), або, за наявності доручення Президента України про продовження виконання своїх повноважень після прийняття відставки, — до кінцевого моменту дії вказаного доручення, або до складення повноважень перед новообраним Президентом України;

Голова Конституційного Суду України — з моменту Його обрання на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України і до моменту обрання нового Голови Конституційного Суду України або прийняття рішення про дострокове звільнення з цієї посади;

суддя Конституційного Суду України — з моменту складення присяги судді Конституційного Суду України після його призначення (із вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України по шість призначаються на посаду указом Президента України, постановою Верховної Ради України і рішенням з’їзду суддів України) і до моменту прийняття рішення про припинення його повноважень Конституційним Судом України чи Верховною Радою України — залежно від підстав припинення повноважень;

Генеральний прокурор України — з моменту призначення на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України і до моменту звільнення з посади за рішенням Президента України або відставки з посади у зв’язку з висловленням Верховною Радою України недовіри;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — з моменту складення присяги після прийняття постанови Верховної Ради України про його призначення на цю посаду і до моменту складення присяги новообраним Уповноваженим, або подання заяви яро складення повноважень, або набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього чи рішенням суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісти відсутньою чи

оголошення її померлою, або прийняття постанови Верховної Ради України про звільнення з посади;

Голова Рахункової палати України — з моменту прийняття Верховною Радою України постанови про призначення на посаду і до моменту призначення нового Голови Рахункової палати України по закінченні строку повноважень попереднього, або прийняття Верховною Радою України постанови про дострокове звільнення, або зупинення діяльності Рахункової палати України;

Голова Національного банку України — з моменту прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України постанови про призначення на посаду і до моменту прийняття в такому ж порядку постанови про звільнення з посади;

керівних політичної партії — з моменту обрання на цю посаду і до моменту звільнення з посади в порядку, встановленому законами України і статутом відповідної партії. Керівників політичної партії може бути два і більше. Про поняття політичної партії див. коментар до ст. 170.

Відповідні часові межі, в яких особа виконує свої повноваження, встановлені законодавством України також щодо Голови та судді Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів України.

Перелік осіб, які можуть бути потерпілими відповідно до ст. 112. е вичерпним. Тому посягання на життя інших вищих службових осіб України (наприклад, Голови Центральної виборчої комісії України, Голови Вищої ради юстиції, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Державного секретаря Кабінету Міністрів України тощо) за мотивами їх державної діяльності не тягне відповідальності за ст. 112 і за відповідних обставин кваліфікується за п. 8 ст. 115,

Не може кваліфікуватися за ст. 112 і посягання на життя осіб, які є членами сім’ї відповідного державного діяча або які тимчасово виконують обов’язки, скажімо, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, міністра тощо. Вбивство або замах на вбивство особи, яка тимчасово виконує обов’язки Генерального прокурора України чи міністра внутрішніх справ України, а,так само близького родича Генерального прокурора України, міністра внутрішніх справ України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків кваліфікується за ст. 348.

Убивство ж або замах на вбивство державного діяча, який водночас є членом Уряду України і працівником правоохоронного органу (міністром внутрішніх справ України), або на життя Генерального прокурора України (який також є працівником правоохоронного органу) у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків кваліфікується тільки за ст. 112.

Посягання на життя колишніх Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України та інших, вчинене у зв’язку з Їх колишньою державною діяльністю, слід кваліфікувати за п. 8 ст. 115, оскільки при кваліфікації діяння важливим є не тільки мотив злочину, а й фактичний статус потерпілого.

3. З об’єктивної сторони розглядуваний злочин полягає у посяганні на життя державного чи громадського діяча.

.Посягання на життя означає вбивство або замах (як закінчений, так і незакінчений) на вбивство державного чи громадського діяча, які можуть проявитися у діях (здійснення пострілу, нанесення удару ножем, вкладення радіоактивних речовин у робоче крісло тощо) або у бездіяльності (наприклад, невчинення необхідної медичної процедури). Спосіб посягання значення для кваліфікації не має. Детальніше про поняття вбивство див. коментар до ст. 115.

Злочин є закінченим з моменту безпосереднього здійснення замаху, незалежно від настання фактичних наслідків (шкода здоров’ю державного діяча може бути не заподіяна зовсім). Заподіяння шкоди здоров’ю державного чи громадського діяча, навіть і за мотивом його державної чи громадської діяльності, яке завідомо для винного не могло спричинити смерть, кваліфікується як відповідний злочин, передбачений розділами II, XV або .іншим розділом Особливої частини КК.

4. Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 112, є осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 1-4 років.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу: особа усвідомлює, що вона посягає на життя державного чи громадського діяча, і бажає спричинити його смерть. Мотивами вчинення злочину можуть бути тільки два: бажання припинити державну чи громадську діяльність певної особи або помста за таку діяльність. У будь-якому разі для кваліфікації злочину за ст. 112 достатньо,.щоб ініціатор посягання на життя державного чи громадського діяча (замовник, а за відсутності замовника — організатор, підбурювач чи хоча б один із виконавців, коли їх двоє і більше) керувався вказаними вище мотивами. Інші співучасники можуть діяти з корисливим мотивом, із бажання допомогти ініціатору тощо. В окремих випадках це може мати значення для кваліфікації їхніх дій.

Державна діяльність — це діяльність відповідної службової особи у масштабах держави. Громадською діяльністю у складі злочину, передбаченого ст. 112, визнається діяльність громадянина, обумовлена його належністю до політичної партії і спрямована на реалізацію функцій і виконання завдань, які стоять перед нею.

Посягання на життя державного діяча не кваліфікується за ст. 112, коли воно вчинене для зведення особистих рахунків, коли Його мотивами є ревнощі, намагання уникнути відповідальності, хуліганський мотив тощо.

Наявність, у особи відповідної мети знаходиться за межами складу злочину, передбаченого ст. 112, і може. свідчити про необхідність кваліфікації її дій за сукупністю злочинів, передбачених ст. 111 (у формі надання іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам Допомоги у проведенні підривної діяльності проти України) або ст. 109 (у формі дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади) і ст. 112.

Посягання на життя державного чи громадського діяча, вчинене у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю, пов,ністю охоплюється ст. 112 і додаткової кваліфікації за п. 8 ст. 115 не потребує.

Якщо винний, бажаючи вбити потерпілого у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю, помилився і позбавив життя

іншу людину (скажімо, схожу за зовнішнім виглядом), його дії слід кваліфікувати за правилами фактичної помилки: за ст. ст. 15 і 112 як замах на злочин, котрий він намагався вчинити, та за відповідною частиною ст. 115.

6. Певні складнощі може викликати кваліфікація посягання на життя державного чи громадського діяча, коли цей злочин вчиняється на замовлення.

У ситуації, коли безпосередній виконавець злочину не знає, кого саме і за яких первинних мотивів замовника він убиває, його дії не можуть кваліфікуватися за ст. 112. Оскільки безпосередній виконавець не усвідомлював справжнього значення вчинюваних ним дій, але його наміром охоплювалось те, що він вчинює вбивство на замовлення, він повинен нести відповідальність за п. 11 ст. 115. Вчинення такого вбивства не тільки на замовлення, а й з корисливих мотивів вимагає додаткової кваліфікації дій виконавця за п. 6 ст. 115. Коли безпосередній виконавець злочину усвідомлює, що вбиває державного чи громадського діяча у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю, його дії треба кваліфікувати за ст. 112, а дії замовника як організацію чи підбурювання до вчинення цього злочину за ст. ст. 27 і 112. Додаткової кваліфікації за п. 11 ст, 115 у такому випадку не потрібно, оскільки посягання на життя державного чи громадського діяча охоплює будь-які об’єктивні ознаки умисного вбивства за обставин, які обтяжують покарання, крім вбивства з корисливих мотивів. —

У випадку, коли винний вчинив посягання на життя державного чи громадського діяча і водночас вбивство інших людей шляхом вибуху чи інших загальнонебезпечних дій, відповідальність настає за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 112 і 113 або п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115.

Конституція України (ст. ст. 79. 88. 104, 106, 114, 122, 128. 148). Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються

міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973р.

Ратифікована СРСР26грудня >975р.

Закон УРСР «Про судоустрій України» від 5 червня 1981 р. (ст. 41).

Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (ст. 2).

Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. (ст. ст. 2, ІЗ, 14,

Закон України Про статус народного депутата України в редакції від 22 бе-

резня 2001р. (ст. ст. 2. 4).

Закон України «Про Рахункову палату України» від 12 липня 1996р. (ст. 10). Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996р. (ст.

Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997р. (ст. ст. 6, 9).

Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб від 4 березня 1998р. (ст. ст. 5-7, 13, 15, 17-18).

Закон України «Про Національний банк України» в ід 20 травня 1999р. (ст. 18).

Закон України Про політичні партії» від 5 квітня 2001 р. (ст. ст. 1,2).

Указ Президента України № 503/97 від 10 червня 1997р. «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (ст. 7).

Указ Президента України № 1572/99 від 15 грудня 1999 р. «Про систему центральних органів виконавчої влади».

Указ Президента України № 1574/99 від 15 грудня 1999р. «Про склад Кабінету Міністрів України».

Указ Президента України № 345/2001 від 29 травня 2001 р. «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи».

Постанова ПВС № ї від ї квітня 1994 р. Про судову практику у справах про злочини проти життя і здоров’я людини» (п. п. 17-3,28-29,32).

Ст 112 115

Посягання на життя Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем’єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії, вчинене у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 112, є національна безпека у політичній сфері (у сфері здійснення вищої державної влади, яка забезпечує її нормальне функціонування, та у сфері діяльності політичних партій). Крім того, цей злочин має й обов’язковий додатковий об’єкт — життя особи.

2. Специфічною ознакою злочину є потерпілий.

Ним може бути тільки державний чи громадський діяч, вказаний у диспозиції ст. 112, обраний (призначений) на посаду у встановленому Конституцією і законами України порядку. Одна й та сама особа може бути водночас і державним, і громадським діячем (наприклад, народним депутатом України і керівником політичної партії), що треба враховувати в юридичному формулюванні звинувачення.

Керівником політичної партії є особа, яка одноосібно очолює партію або є членом створюваного нею виконавчого органу і виконує у ній організаційно-розпорядчі функції. Про поняття політичної партії див. коментар до ст. 170.

Правильна кваліфікація дій винного за ст. 112 потребує встановлення часових меж, в яких та чи інша особа виконує повноваження державного чи громадського діяча. Відповідно до Конституції і законів України державними (громадськими) діячами як потерпілими згідно зі ст. 112 у відповідних початкових та кінцевих часових межах є:

Президент України — глава держави — з моменту складення ним присяги народові і до моменту складення такої присяги новообраним Президентом України або дострокового припинення повноважень Президента України;

Голова Верховної Ради України — з моменту прийняття (він же є і моментом набрання чинності) постанови Верховної Ради України про його обрання Головою Верховної Ради України і до моменту прийняття постанови Верховної Ради України про його відкликання;

народний депутат України — обраний відповідно до закону представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України — з моменту складення ним присяги і до моменту припинення повноважень Верховною Радою України, або прийняття рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України (приймається Верховною Радою України або судом — залежно від підстав такого припинення повноважень);

Прем’єр-міністр України — з моменту прийняття (він же є і моментом набрання чинності) рішення Верховної Ради України про його призначення (за поданням Президента України) і до моменту прийняття Верховною Радою України рішення про його відставку, або до складення повноважень перед новообраною Верховною Радою України;

член Кабінету Міністрів України (крім Прем’єр-міністра України, членами Кабінету Міністрів України є Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри і міністри України) — з моменту прийняття рішення Верховною Радою України про призначення і до моменту прийняття рішення Верховною Радою України про відставку, або з моменту відставки Прем’єр-міністра України (оскільки він має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України), а при продовженні виконання Кабінетом Міністрів України своїх повноважень після складання повноважень перед новообраною Верховною Радою України або при прийнятті нею відставки, — до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України;

Голова Конституційного Суду України — з моменту його обрання на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України і до моменту обрання нового Голови Конституційного Суду України або прийняття рішення про дострокове звільнення з цієї посади, а суддя Конституційного Суду України — з моменту складення присяги судді Конституційного Суду України після його призначення і до моменту прийняття рішення про припинення його повноважень Конституційним Судом України чи Верховною Радою України — залежно від підстав припинення повноважень;

Голова Верховного Суду України — з моменту його обрання і до моменту звільнення Пленумом Верховного Суду України, а суддя Верховного Суду України — з моменту обрання його на цю посаду Верховною Радою України і до моменту прийняття Верховною Радою України рішення про припинення його повноважень;

Генеральний прокурор України — з моменту призначення на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України і до моменту звільнення з посади за рішенням Президента України і за згодою Верховної Ради України або відставки з посади у зв’язку з висловленням Верховною Радою України недовіри;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — з моменту складення присяги після прийняття постанови Верховної Ради України про його призначення на цю посаду і до моменту складення присяги новообраним Уповноваженим, або подання заяви про складення повноважень, або набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього чи рішенням суду про визнання особи, яка обіймає посаду Уповноваженого, безвісти відсутньою чи оголошення її померлою, або прийняття постанови Верховною Радою України про звільнення з посади;

Голова Рахункової палати України — з моменту прийняття Верховною Радою України постанови про призначення на посаду і до моменту призначення нового Голови Рахункової палати України по закінченні строку повноважень попереднього, або прийняття Верховною Радою України постанови про дострокове звільнення, або зупинення діяльності Рахункової палати України;

Голова Національного банку України — з моменту прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України постанови про призначення на посаду і до моменту прийняття в такому ж порядку постанови про звільнення з посади;

керівник політичної партії — з моменту обрання на цю посаду і до моменту звільнення з посади в порядку, встановленому законами України і статутом відповідної партії.

Перелік осіб, які можуть бути потерпілими відповідно до ст. 112, є вичерпним. Тому посягання на життя інших вищих службових осіб України (наприклад, Голови Центральної виборчої комісії України, Голови Вищої ради юстиції України, Секретаря Ради національної безпеки і оборони України тощо) за мотивами їх державної діяльності не тягне відповідальності за ст. 112 і за відповідних обставин кваліфікується за п. 8 ч. 2 ст. 115.

Не може кваліфікуватися за ст. 112 і посягання на життя осіб, які є членами сім’ї відповідного державного діяча або які тимчасово виконують обов’язки, скажімо, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, міністра тощо. Вбивство або замах на вбивство особи, яка тимчасово виконує обов’язки Генерального прокурора чи Міністра внутрішніх справ України, а так само близького родича Генерального прокурора, Міністра внутрішніх справ України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків кваліфікується за ст. 348.

Убивство ж або замах на вбивство державного діяча, який водночас є членом Уряду України і працівником правоохоронного органу (міністром внутрішніх справ України), або на життя Генерального прокурора України (який також є працівником правоохоронного органу) у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків кваліфікується тільки за ст. 112.

Посягання на життя колишніх Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України та інших, вчинене у зв’язку з їх колишньою державною діяльністю (наприклад, із помсти за неї), слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115, оскільки при кваліфікації діяння важливим є не тільки мотив злочину, а й фактичний статус потерпілого.

3. З об’єктивної сторони розглядуваний злочин полягає у посяганні на життя державного чи громадського діяча, що означає вбивство або замах (як закінчений, так і незакінчений) на вбивство державного чи громадського діяча, які можуть проявитися у діях (здійснення пострілу, нанесення удару ножем, вкладення радіоактивних речовин у робоче крісло тощо) або у бездіяльності (наприклад, невчинення необхідної медичної процедури). Спосіб посягання значення для кваліфікації не має. Детальніше про поняття вбивство див. коментар до ст. 115.

Злочин є закінченим з моменту безпосереднього здійснення замаху, незалежно від настання фактичних наслідків (шкода здоров’ю державного діяча може бути не заподіяна зовсім). Заподіяння шкоди здоров’ю державного чи громадського діяча, навіть і за мотивом його державної чи громадської діяльності, яке завідомо для винного не могло спричинити смерть, кваліфікується як відповідний злочин, передбачений розділами II, XV або іншим розділом Особливої частини КК.

4. Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 112, є осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що вона посягає на життя державного чи громадського діяча, і бажає спричинити його смерть.

Мотивами вчинення цього злочину можуть бути тільки такі: бажання не допустити чи припинити державну чи громадську діяльність певної особи, змінити її характер, або помста за таку діяльність.

У будь-якому разі для кваліфікації злочину за ст. 112 достатньо, щоб ініціатор посягання на життя державного чи громадського діяча (організатор, підбурювач, у т. ч. замовник, чи хоча б один із виконавців, коли їх двоє і більше) керувався вказаними вище мотивами. Інші співучасники можуть діяти з корисливим мотивом, із бажання допомогти ініціатору тощо. В окремих випадках це може мати значення для кваліфікації їхніх дій.

Державна діяльність — це така, що входить до кола її повноважень, діяльність відповідної службової особи у масштабах держави. Коло повноважень вказаних у ст. 112 службових осіб визначається законами, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України та деякими іншими нормативно-правовими актами.

Громадською діяльністю у складі злочину, передбаченого ст. 112, визнається діяльність громадянина, зумовлена його належністю до політичної партії і спрямована на реалізацію функцій і виконання завдань, які стоять перед нею.

Посягання на життя державного діяча не кваліфікується за ст. 112, коли воно вчинене для зведення особистих рахунків, або його мотивами є ревнощі, намагання уникнути відповідальності, хуліганський мотив тощо.

Наявність у особи відповідної мети знаходиться за межами складу злочину, передбаченого ст. 112, і може свідчити про необхідність кваліфікації її дій за сукупністю злочинів, передбачених ст. 111 (у формі надання іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України) або ст. 109 (у формі дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади) і ст. 112.

Посягання на життя відповідного державного чи громадського діяча, вчинене у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю, повністю охоплюється ст. 112 і додаткової кваліфікації за п. 8 ч. 2 ст. 115 не потребує.

Якщо винний, бажаючи вбити потерпілого, вказаного у диспозиції ст. 112, у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю, помилився і позбавив життя іншу людину (скажімо, схожу за зовнішнім виглядом), його дії слід кваліфікувати за правилами фактичної помилки: за статтями 15 і 112 як замах на злочин, котрий він намагався вчинити, та за відповідною частиною ст. 115.

6. Певні складнощі може викликати кваліфікація посягання на життя державного чи громадського діяча, коли цей злочин вчиняється на замовлення.

У ситуації, коли безпосередній виконавець злочину не знає, кого саме і за яких первинних мотивів замовника він убиває, його дії не можуть кваліфікуватися за ст. 112. Оскільки безпосередній виконавець не усвідомлював справжнього значення вчинюваних ним дій, але його наміром охоплювалось те, що він вчинює вбивство на замовлення, він повинен нести відповідальність за п. 11 ст. 115. Вчинення такого вбивства не тільки на замовлення, а й із корисливих мотивів вимагає додаткової кваліфікації дій виконавця за п. 6 ст. 115. Коли безпосередній виконавець злочину усвідомлює, що вбиває державного чи громадського діяча у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю, його дії треба кваліфікувати за ст. 112, а дії замовника як організацію чи підбурювання до вчинення цього злочину за статтями 27 і 112. Додаткової кваліфікації за п. 11 ст. 115 у такому випадку не потрібно, оскільки посягання на життя державного чи громадського діяча охоплює будь-які об’єктивні ознаки умисного вбивства за обставин, які обтяжують покарання, крім вбивства з корисливих мотивів.

Загалом у випадках, коли винна особа, вчинюючи умисне вбивство державного чи громадського діяча, керувалась не одним, а декількома мотивами, Пленум Верховного Суду України рекомендує судам з’ясовувати, який із них був домінуючим, і кваліфікувати злочинні дії за ст. 112 або за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115, або за іншою статтею Особливої частини КК, якою встановлено відповідальність за вчинення вбивства саме з такого мотиву. Разом з тим, як зазначає Пленум Верховного Суду України, в окремих випадках залежно від конкретних обставин справи можлива кваліфікація дій винної особи і за ст. 112, і додатково ще за кількома пунктами ч. 2 ст. 115, якщо буде встановлено, що передбачені ними мотиви (мета) рівною мірою викликали у винного рішучість вчинити вбивство.

7. У випадку, коли винний вчинив посягання на життя державного чи громадського діяча і водночас вбивство інших людей шляхом вибуху чи інших загальнонебезпечних дій, відповідальність настає за сукупністю злочинів, передбачених статтями 112 і 113 або пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 115. В усіх інших випадках, коли умисне вбивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча вчинені за обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115, дії винної особи кваліфікуються за ст. 112 і додатково за відповідними пунктами цієї статті.

Умисне вбивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча належить кваліфікувати тільки за ст. 112. Разом з тим, коли умисне вбивство зазначених осіб чи замах на нього вчинені за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115, дії винної особи додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті.

Конституція України (статті 79, 85, 88, 104, 106, 114, 115, 122, 128, 148).

Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973 р. Ратифікована СРСР 26 грудня 1975 р.

Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р.

Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (ст. 2).

Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. (статті 2, 13, 14, 19).

Закон України «Про статус народного депутата України» в редакції від 22 березня 2001 р. (статті 2, 4).

Закон України «Про Рахункову палату України» від 12 липня 1996 р. (ст. 10).

Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. (статті 5 — 9, 17, 20, 23, 24).

Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р. (статті 6, 9).

Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 р. (статті 5 — 7, 13, 15, 17 — 18).

Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. (ст. 18).

Закон України «Про політичні партії» від 5 квітня 2001 р. (статті 1, 2).

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008 р.

Указ Президента України N 503/97 від 10 червня 1997 р. «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (ст. 7).

Указ Президента України N 1572/99 від 15 грудня 1999 р. «Про систему центральних органів виконавчої влади».

Указ Президента України N 1574/99 від 15 грудня 1999 р. «Про склад Кабінету Міністрів України».

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» (пункти 12, 19).